Цариця Трия

П’єса - казка

Дійові особи:

Цариця Трия

Бджілка – секретар

Голуб

Дівчинка

Шершень

Альмагедель - цариця ароматів

Бджілка – розвідниця.

Бджоли Кокаколії

Бджоли – дітки, бджоли – няньки, бджоли – кухарі, бджоли – бармени, бджоли – кравці.

Царство цариці Триї. Навколо золотаві стільники. Ранок. Прокидаються бджоли. Пробудження бджілок відбувається у танку, у повільному спочатку, якось велично, по - королівськи. Тоді у танку вони виконують   свої обов’язки: бджілки – няньки пеленають малят, бджілки – кухарі варять цукровий сироп і заливають їх у пляшечки з сосками, няньки годують діточок, бджілки сидять на квітах, збирають мед і несуть його у стільники. Процес кипить.

Секретар: Увага! Увага! Сьогодні у Гімалаях велична подія! День Народження цириці Триї. До її пробудження залишились лічені хвилини. Бджілки – кухарі, чи готовий іменинний торт?

Кухарі: Так! Усе готово!

Секретар: Рецептура дотримана? Ви не забули додати до начинки екстракт з нектару орхідей, як полюбляє шановна цариця?

Старший кухар - бджола: Усе точно. Екстракт найсвіжіший, добутий найпрацьовитішими і найпочеснішими бджолами – робітницями.

Секретар: Бджілки – няньки, чи готове святкове віншування для цариці Триї?

Няньки: Авжеж! Наші бджілки  - поети разом з бджілками - композиторами склали для шановної панни Триї оду, а наш Шершень – хормейстер зробив аранжування і розучив її разом з нашим бджолиним хором. Усе, усе, готове для пробудження нашої величної іменинниці!

Секретар: Усе? А чому тоді у келихи не розлита медова наливка? Хто за це відповідає?

Бджоли – бармени: Усе, усе налито. Ось.

Секретар: Бджоли – няньки. Прослідкуйте, щоб малеча знову не об’їлася солодощами, бо знову наша великодушна царівна змушена буде усю ніч поспіль чергувати біля їхніх ліжечок, відпоюючи настоянкою з полину і ромашки, рятуючи  від кольків, як після святкування свята Холлі!

Нянька: Не хвилюйтеся, ми зробимо усе, щоб наша великодушна царівна мала такий рідкісний  відпочинок у цей день.

Секретар: Авжеж! Відпочинок! Наша славна королівна очей не зімкнула заради бджіл усієї планети. Нектару недопила, меду недоїла. Уся в турботах, і клопотах  заради нашого з вами спокою. Пам’ятайте про це! Пильнуйте, і будьте готові до королівського пробудження. Як тільки шановна панна відкриє свої  ясні очі і вийде зі свого царського стільника, відразу ж хор має заспівати оду на честь вельмишановної Цариці Триї.  Тоді, привітання від діток – бджоленят, далі від вдячних пацієнтів нашого королівського шпиталю.

І пам’ятайте, у світі ніде немає такої світлої, милосердної і трудолюбивої цариці бджоли, як наша цариця Трия. Божим знаменням вона була послана на цю землю, щоб об’єднати природу і людей, врятувавши усіх від ненависті, суєтності  і зла. Вона дбає про усіх бджіл на світі, заради самого життя. Адже…

Усі бджоли: Якщо не  буде бджіл – не буде і життя!

Секретар:  А тепер, усі по місцях! Цариця прокидається! Час віншувань!

Усі вишикувалися: спочатку невеличкий хор, тоді дітки, на квітах розмістилися бджоли – офіціанти з тацями, на яких стоять келихи з нектаром.

 Звучить чарівна музика. Квітка розкривається, і з неї виходить царівна. Щойно вона зробила перший крок, як шершень – диригент підняв свої магічні палички і зазвучав хор.

Слава цій світкові днині

Що зійшла в сім’ї бджолиній

Й дарувала нам довіку

Королівну всьому світу

В Гімалаях народилась

На Кайлосі охрестилась

З стільника зійшла месія

Наша славна панна Трия!

Дітки забирають Трию в коло і водять навколо неї хоровод. Офіціанти носять і роздають нектар.

Дітки віншують Трию.

Бджоленя 1.Ми живем багато літ

Древній наш бджолиний рід

Та царівна в нас єдина

  Що святкує іменини

Бджоленя2.Їй нектар ми зберемо

Медунців напечемо

Королівни іменини

 Відсвяткує вся родина!

Всі: Вітаємо, царице Триє!

Трия: Дякую, дякую, моя бджолина родино! А я така заклопотана, що й зовсім забула, що у мене сьогодні іменини. Який приємний сюрприз. Ви спекли мій улюблений торт з орхідеями! Я зворушена. Дякую, дякую, мої любі!

Не знаю, що й сказати. Маю вибачитись перед вами, що не зможу цілий день  святкувати разом з вами, адже у бджіл немає вихідних.  В моєму королівському шпиталі стільки хворих…  усім їм потрібна моя допомога і ліки. Я ще раз сердечно дякую за привітання, та змушена вас покинути, але ви на честь мого народження можете трохи відпочити. Розділіть святкову трапезу, а я мушу пригостити святковим пирогом усіх хворих і стражденних у моєму шпиталі. Секретарю, приготуй усе як завжди для ранкового обходу і додай у лікарняне меню іменинний пиріг. Святкуйте!  Я приєднаюся до вас згодом.

За царицею відразу ж летять маленькі бджоленята.

Бджоленята: Царице Триє! Царице Триє! Куди ж ви, царице Триє! Дозвольте торкнутися вашої золотистої величності. Ми хочемо стати як ви. Такою ж величною і прекрасною!

Секретар: Обережно, малечо! Не дошкуляйте цариці! Шановна панна не любить, коли її турбують через дурниці. У неї безліч невідкладних справ.

Діти: Яких справ? Нам так хочеться усе, усе про неї знати. Дозвольте хоч подивитися на неї. Вона така…така…

Секретар: Вгамуйтеся і поводьтеся чемно, бо за нечемність можна отримати прісний мед.

Трия: Облиш їх! Вони ж ще зовсім діти. Вони мені не докучають. Ходіть до мене, мої любі! Ось вам моя дружня рука. А це медові цукерки, котрі я приготувала власноруч.

Дітки: Дякуємо, панно Триє.  Смачні.

Трия: Авжеж. Вони зварені з меду і перги. Мій особливий рецепт.

Дітки: Дякуємо! Ми поділимося ними з нашими сестрами і братами.

Трия: Які ви молодці! А зараз мені потрібно відлетіти  у  справах.  До зустрічі, мої янголятка.

Трия з секретарем йдуть.

Бджоленя1: Вона сказала « до зустрічі». Отже цариця ще раз зустрінеться з нами і пригостить своїми цукерками!

Бджоленя2:  Ага. Цікаво, а куди це вона полетіла?Які у цариці можуть бути справи? Вона ж цариця!

Бджола2: Не знаю. А давай запитаємо у нашої няні.

Біжать до няні: Няню! Няню!

Няня: Чого галасуєте?

Бджоленята: Няню, няню, а скажіть, куди наша цариця Трия у справах літає? Вона ж цариця, а працює. Хіба цариці працюють?

Няня: Звичайно! У цариці дуже нелегка робота.

Бджоленята: Яка?

Няня: Вона турбується про всіх бджіл на світі!

Бджоленята: Про всіх, всіх, всіх на світі?

Няня: Так, про всіх. І про кожну з них. Адже якщо не буде бджіл – то життя на землі зупиниться.

Бджоленята: Зупиниться? Чому?

Няня: А тому, що якщо  ми не запилюватимемо квітів, то  з землі зникнуть усі плоди, не стане їжі, і людству загрожуватиме загибель!

Бджоленята: Загибель?!

Няня:  Так казала одна мудра людина.

Дітки: Яка людина?

Няня: Альберт Ейнштейн. Такий веселий дядько, що фотографується з висунутим язиком.

Бджоленята: А …а..а..портрет його висить у панни Триї у царському стільнику. Ми бачили.

Няня: Так. Він сказав, що якщо з землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне й людина. Не буде бджіл, не буде запилення, не буде рослин, зникнуть тварини, не буде людини.

Бджоленята: Ого! То ми такі важливі?

Няня: Авжеж! Годі вам, ходімо у ліжечка, вам час йти до обіднього сну.

Бджоленята: Няню, няню, а розкажіть нам ще про нашу  панну царівну. Як вона з’явилася на світ!  Бо ми не заснемо.

Няня: Не набридло вам? Кожного дня примушуєте мене розказувати одну й ту ж історію.

Бджоленята: Не набридло, не набридло. Хочемо ще! Бо не заснемо!

Няня: Гаразд, пустуни, лягайте у ліжко і слухайте: Цариця Трия явилася світу декілька мільйонів років тому. Це було не просто диво, це було народження нової бджоли. Це було диво, що з’явилося в Гімалаях від однієї жовтої зірки. У цьому місці тоді жили мудреці, яким Матінка – Земля доручила прийняти нове божественне створіння, яке наповнить світ новими божими дарами. І от, у молодий місяць, в темному нічному небі з’явилася абсолютно нова мерехтливо – золотава зірка. Вона не просто висіла в небі, небо сяяло різнокольоровими зірками. Наша зірка рухалася плавно і граціозно, коли вона летіла по небі, за нею вився шлейф неймовірної краси, який переливався чорно – жовтими полосами. У стародавні часи, мудреці вже знали, що життя, то є полоса біла і полоса чорна. Біле – усе хороше, що відбувається з нами, а чорне – погане. Так усе життя біле змінювало чорне, а чорне відходить для білого. Це є боротьба за щастя, адже щоб його знайти, потрібно деякий час пожити у темряві, щоб знати йому ціну.

Та тут, на небі, мудреці бачили лише жовто – чорні смужки. Жовта смужка – це не просто щось хороше, це безкінечна сонячна енергія, якою володітиме цариця Трия, адже Сонце світить усім однаково, і воно не ділить світ на поганий і хороший. Воно дарує тепло усім без виключення. Це величний дар, що дарується лише обраним. І все, що цариця робитиме на землі, буде  наповнене  світлом зцілення. Її дар лікуватиме хвороби.

Мудреці усвідомлювали усю важливість появи божественної бджоли, та вони не знали як гідно прийняти її.

- Де вона житиме? І чим ми її годуватимемо? Адже вона цариця, а ми прості старці і живемо скромно. Та Матінка Землі промовила: «Цариця прийде на Землю як маленьке сонячне сім’я, і поки воно ростиме, все саме по собі владнається. Побудуйте для неї лише маленький будиночок з дерева. Там, високо в горах,стоїть сухе дерево, воно прекрасно підійде для бджолиної сім’ї!»

Бджоленята: І тоді з неба наблизилася маленька прозора луночка, що стала нам за стільник.

Няня: Так. Мудреці  не підходили до дерева рівно сорок днів. А коли час прийшов і мудреці підійшли до нього, то не впізнали галявинки . Вона геть уся була вкрита неймовірної краси квітами. З дерева почувся звук жжжжжжж. І з нього почали вилітати золотаво – чорні бджілки.

Бджоленята: Так і виник наш вулик. Ура!

Няня: А тепер спати. Спати.( діти засинають)

Повертаються Трия і бджола – секретар.

Трия: Що в нас далі за списком?

Секретар: Далі дівчинка Мая, у неї дуже хвора бабуся. Ви вчора наказали бджолам - аптекарям зварити для неї медово – пилковий екстракт.

Трия: Де ж він?

Секретар: У вашій королівській аптеці.

Трия: Мерщій неси.

Заходить стурбована дівчинка, вона шукає очами Трию. Підходить до робочих бджіл щось запитує, бджоли вказують на Трию.

Дівчинка: Царівно Триє, царівно Триє!

Трия: Що сталося, людська дитино?

Дівчинка: Там моя бабуся, вона не дійшла до вас декілька метрів! Впала знесилена просто біля входу у ваш вулик. З ночі у неї температура не спадає, а викликати вас я не могла, адже у вас немає стільникового зв’язку.

Трия: Твоя нещасна бабуся лежить просто біля мого вулика! Мерщій, шершні, принесіть сюди нещасну. Швидко!

Дівчинка: Дивно. У вашому вулику навіть шершні працюють?

Трия: Це королівський вулик. Інакше  бути не може.  Ми усі частинки одного механізму, котрий  є єдиним цілим і нероздільним. Разом – ми сила. Тільки так ми можемо приносити користь людству і світові.

Дівчинка: Як жаль, що в людей усе не так.

Трия: Все у ваших руках. Тільки бажаючи одне одному добра,  приносячи одне одному  любов  і мир – ви досягнете єднання з Всесвітом. Ви і природа. Лише  це єднання позбавить вас усіх бід та хвороб. Тоді й у ваших людських стільниках шершні запрацюють..

Дівчинка: Моя бабуся теж так каже.

Шершні приносять знесилену бабусю і кладуть її на ліжко – квітку. Секретар підносить ліки.

Секретар: Ось відвар з квітів медуниці та акацієвого меду.

Трия поїть бабусю з чашечки: Ось так. І ще ковток.

Бабуся приходить до тями.
Дівчинка: Бабусю, як же ти мене налякала! Тобі вже краще?

Бабуся: Так. Таких ліків я зроду не приймала. Лише гіркі пігулки.

Трия: Я рада, що вам  краще. Та рекомендую вам відлежатися у моєму королівському шпиталі. Ви ще дуже слабка.

Залітає знесилений голуб: Мерщій! Мерщій! Втрачаю сили я з далекої дороги! Скоріш сюди! Потрібна допомога! ( падає без сил)

До нього підбігають бджоли - медики, перевіряють пульс, поять з чашки.

Трия: Хто цей птах? І чому волає він про допомогу?

Голуб відпиває з чашки. До нього підходить Трия.

Трия: Що сталося у тебе, любий птаху? Ти наче вибрався з потопу й напівдорозі на Ковчег.

Голуб: Можна й так сказати, бо ж голуб я і місія моя – повідомляти.

Трия: Дивне створіння віршами розмовляє. Кажи ж мерщій, що за біда тебе до мого стільника  прибила?

Голуб: Перелетів я Тихий океан, тоді Індійський подолав, а вже морів не рахував. До вас же рій мене послав. Вірніше все, що з нього зосталося. І як же вижити йому вдалося?!

Трия: Про що лепечеш ти не розумію. Кажи вже швидше, бо я зомлію. От вже й сама  я віршем говорю!

Голуб: Жахлива сталася подія, поділася бджолів родина. Маленьких кинули дітей, на гибель прирікаючи людей. Загинути  може ціла країна, коли не знайдеться комах родина!

Трия: Яка ж країна? Де сталося це лихо?

Голуб: Де океан шумить так тихо, що гуркіт міста тільки чуть. Кокаколійці там живуть!

Трия: У Кокаколії  лихо? Там зникли бджоли?  Що сталося з родиною моєю?

Голуб: У блуд пішли бджолиною сім’єю. Зв'язок мобільний  їй дорогу  закриває,  тому вона у просторі блукає. Тому й дорогу ну ніяк не відшукає. Голодні діти в яслах плачуть. Батьків своїх вже тридцять днів не бачать!

Усі бджоли вражено і перелякано: Мобільні хвилі. Інфрачервоний блуд. Вони знищують бджіл!

Трия: Мій секретар! Мерщій збирайся у дорогу! Візьми з собою побільше меду, нектару і відвару з трав. Ці ліки та їжа знадобляться голодним дітям.

Голубе, ти покажеш нам дорогу.

Голуб: Це ще не все! Побачивши, що в  вулику життя нестерпне, цим скористався злючий Шершень! Там встановив свою він владу. Забрав весь мед й немає із тираном ладу. Поїв усе: пилок, нектар, руйнує стільники. Бджолиний рій пошив у кріпаки.

Трия: Мерщій . Не гаймо часу. На кону життя всієї країни! 

Голуб: У Кокаколію дорога нелегка. В дорозі ледь не втратив я життя!

Секретар: Подумайте, це ж так далеко.

Голуб: А нам хвилина кожна дорога.

Трия:  Це правда.  Проте не все живе людський прогрес вбиває. Буває, що він нам допомагає. Негайно відправляємось швидкісним літаком Квінлайнс! Літаки королівських авіаліній домчать нас до місця за 15 хвилин.

Дівчинка: Стривайте! Візьміть мене з собою. Я у пригоді стану вам. Разом скоріше  здолаємо Шершня. Дозвольте віддячити вам, царице Триє, за ваше милосердя і добро зроблене для нас з бабусею.

Бабуся: Візьміть її. Прошу вас, королівно! У світі сили більшої не може бути, ніж поєднання людства і природи.

Трия: Це правда. Це до гармонії шлях.

Дівчинка: І до перемоги.

Трия: То що? Тоді в дорогу! Готуйте королівський хмароліт! Стривайте, ледь я не забула! Візьміть негайно Турмалін. Він у пригоді стане нам! Мій секретарю, поспіши! Мерщій біжи по камінь!

Дівчинка: Навіщо камінь нам?

Трия: Він допоможе нам захиститися від шкідливих мікрохвиль і без перешкод дістатися до місця призначення.  Та головне, врятує бджіл Кокаколії  від голоду і блуду.

Секретар приносить камінь у коробочці – пелюстці.

Трия:  До зустрічі, моя родино! Повернемося з перемогою! А ми сідаймо в Квіноліт!

Голуб: Нечасто іншими крильми доводиться іти в політ!

Голуб, дівчинка, секретар , Трия сідають у літак і відлітають. Їх проводжає уся королівська бджолина родина хоровим співом у слід! Усе це супроводжується   танцем. Якщо є технічна можливість можна показати як летить літак з Триєї і її помічниками.

Нехай  у спину вітер вам

Повіє лагідний, попутній

Зірками мчить аероплан

У Кокаколію здолати трутня

Нехай природа Бог і світ

В дорозі помагає

І нашу Трию найскоріш

До дому повертає

Життя єдине має сенс

 І Всесвіту ми діти

Навчитись треба людям всім

З природою дружити

У всьому треба міру знать

І  в час цивілізацій

Так не зробити, щоб вона

З землі не стерла націй

 

Кінець першої дії

 

Дія друга

Будиночки  - стільники у Кокаколії. У них лежать знесилені бджоли. Їх мало. Ті, що ледь вижили. Це бджоли – няньки. Голодні бджоленята плачуть і просять їсти. Бджоли – няньки як можуть заспокоюють їх, вкладають спати. Все нагадує збіднілий дитячий будинок. Порожні дитячі пляшечки з сосочками валяються скрізь, з надгризених стільників виходять втомлені бджоли – няньки. По вулику розноситься голосний храп.

Бджілка 1: Вже стільки часу проминуло, а цариці Триї все нема й нема.

Бджілка2: А якщо наш голуб не долетів? Дорога ж далека. Крила сонце обпалило чи дощем рясним залило сердешного. Чи то жарт такий світ летіти!

Бджілка1: Малеча з голоду опухла, а супостату хоч би що. Немає серця у трутня. З хатини ні на крок. Все спить і спить. Весь мед забрав, нектар весь випив, а з вулика нам вилетіти – зась!

Бджілка2: Так, коли ще й ми заблукаємо, то цим нещасним діткам і зовсім буде непереливки.

Чути звуки літака, що приземлюється.

Бджілка1: Що це? Схоже на веселий, величезний рій, що повертається з денного збору меду. Невже це наші бджоли знайшли дорогу до дому!

Бджілка2: Ні. Це літак. На ньому щось написано.

Бджілка1: І що ж?

Бджілка2: « Квінлайнс»! Це королівна!

Залітає Голуб: Сюди, сюди, братова крилата!

Бджілка1: Тихіше, бо розбудиш супостата!

Заходить Трия, дівчинка і секретар.

Усі бджілки зраділи: Цариця Трия! Це цариця Трия! Наша рятівниця!

Трия: Погляньте, друзі, що тут за біда!

Голуб: Біда, біда, казав я чорна днина. І цю біду створила нам людина!

Трия: Я цьому не втомлюся дивуватись, наскільки люди можуть нищити себе і все живе навколо себе.

Бджілка 1: Так, зненацька нас застала ця напасть. І що робить тепер не знаємо. Сумуємо за родиною своєю. Чи ще побачимо її усю живою.

Бджілка2: Вже тридцять діб, як заблукали, може, десь над океаном.

Бджілка1: А ,може, в місті гамірному забився в шумі магістралей їхній гул.

Бджілка2: Душа болить за наших побратимів. І за дітей,  що без батьків страждають у голодну днину.

Трия: Мерщій, харчі сюди несіть! Ось вам гостинці. Ось тут нектар, мед, ще гарячий липовий чай. Його тримали ми в теплі. Скоріше, пляшечки несіть.

Голуб: Скоріше діток напоїть!

Усі підіймають порожні пляшечки з підлоги, розливають теплий чай, додають мед, наливають нектар і поять діточок з пляшечок.

Дівчинка:  (годуючи бджоленя з пляшечки) Які ж вони милі і голодні. І так схожі на людських діточок. Так само люблять солодощі.

Трия: Так. Та тільки це тендітне  пухнасте тільце таке крихке й тонке, мов лід весняний. Хіба ми сила проти людства, що вмить розчавити нас може своїм чоботом.

Дівчинка: Я ніколи не ображала комах. Нехай би навіть то був скорпіон. Я краще обійду його, щоб не викликати його гнів. Бо ж скривдила його і стережись!

Голуб: Однак, щось ви заговорились. Глядіть, якби не забарились. Бо ж ті, кому потрібна допомога, вже, мабуть, просять помочі у Бога!

Трия: Ти мудрий птах. Мерщій ( до секретаря) подай мені скриньку з Турмаліном. ( секретар приносить скриню з каменем) Дорогі мої брати і сестри! Я привезла вам чарівний камінь Турмалін! Його магічна дія полягає в тому, що він захищає від усіх видів випромінювання і від променів мобільного зв’язку також. Тепер усі бджоли зможуть повернутися назад у свої вулики.

Усі: Ура! Ура!

Цариця Трия дістає камінь,  та раптом прокидається і виходить з обгризеного стільника Шершень.

Шершень: Шо тут за шум у мене на участку! Шо за чужі на території моїй? Га!? Я вас питаю!

Голуб: Коли б я був не голуб, запив би тебе чаєм.

Шершень: Хто там варнякає? Шо за сміливець. Ану, крок у перед!

Трия: Мовчи, пташко. Я сама. Це я, цариця Трия.

Шершень: А, усіх бджіл рятівниця. Чого приперло вас сюди? Нам допомога не потрібна.

Трия: Допомога потрібна людству. Якщо ми не повернемо усіх бджіл Кокаколії, то через чотири роки зникне її народ.

Шершень: То й що? Хіба така вже то суттєва втрата? Ну і не стане якогось там старшого брата. Здається так вони нас охрестили. Так, ніби брати ми їхні меньші. Та я от як вкушу у носа, побачимо, хто кому ще старший брат!

Дівчинка: Послухай, ввічливість іще ніхто не відміняв.

Бджоли: Перед тобою королівна Трия!

Шершень: То й що? Тепер я сам собі король.

Секретар: Як смієш ти?

Шершень: От так от, смію.

Голуб: Тебе на порох може стерти королівна Трия!

Шершень: А ти помовч там, Шекспір нещасний. Бо зараз підеш на ковбаску. Нічого вона мені не зробить. Бо її слабкість – доброта! Вона богиня бджіл, а не вбивця!

Трия: Він правий, не за тим сюди прийшли ми. Ось камінь, допоможи нам, Турмалін!

Шершень підлітає і вихоплює з рук Триї камінь: Не так швидко! Тепер тут я господар. Ні, більше, тепер я Король  - Шершень.

Бджоли: Біда, біда нам, королівно!

Дівчинка: Скажіть лиш слово і я розчавлю його.

Трия: Зупинися, людська дитино, ти сама казала, що навіть скорпіона не убила б.

Дівчинка: Все колись буває вперше. Заради людства можна пожертвувати життям якогось трутня!

Трия: Життя безцінне, чиє б воно не було! До того ж, ти людина. Він може вкусити тебе. Для цього у нього досить отрути.

Голуб: Ох, вирвати б у нього жало! Була б йому спокута.

Шершень: Який чудовий камінчик. А головне, він зробить мене покровителем усіх бджіл на світі: хочу наказую, щоб несли мед прямісінько  у мою хатину, а хочу за непослух  – примушу блукати світами!
Трия: Послухай, ти не розумієш, жага влади накрила пеленою твій розум. Це жорстоко знищити цілу націю заради власних амбіцій.

Шершень: Подумаєш, нація. Та один мій укус здатен знищити людину. До речі, так само як і твій, і їхній. Ти ж хоч королівна, та все ж таки бджола і у тебе є отрута. Що це  за істота вагою у сто кілограмів, яку може збити з ніг манюсінька комашка. І за них я маю позбавлятися своїх привілей. Хіба ти не бачила, як вони кумедно махають руками й утікають, коли ми хочемо поласувати їхнім морозивом, чи тостом  рясно намащеним варенням. Бігають, верещать! Особливо такі дівки як вона !

Дівчинка: Я тебе не боюсь. Ти мерзенний. Ану віддай камінь!

Шершень: А ти підійди і забери.

Дівчинка: І заберу!

Підходить до нього. Шершень погрозливо шипить, готуючись до нападу.

Трия: Назад! Не треба!

Дівчинка відходить.

Шершень: Ну я ж казав, вони жалюгідні. Скажи,королівно, а через кого зараз у цій соті голодують діти?

Дівчинка: Та через тебе, трутню!

Шершень: А от і ні. І ти, і твоя королівна – бджола помиляєтесь. Всі біди від вас, людей! Якщо я не вб’ю її своїм жалом ( на дівчинку) то вона вб’є себе сама своїм мобільним телефоном, мікрохвильовкою ( мерзенна річ) ненавиджу  звуки мікрохвиль, що вириваються з неї! Це  насправді вбиває людство. І не тільки людство. Ці нещасні комахи Коколяндії, що заблукали у світах, теж жертви їхнього, так би мовити, інтелекту. Подумати тільки, вигадати пристрій, який завів бджіл у блуд так, що саме людство приречене на загибель. Просто постріл собі ж у ногу. Вони ж цілими днями бовкають по тих мобільниках , все рідше   спілкуючись в живу. Сидять, ніби джмелі у картонній коробці, і вібруючи  своїми стільниками. Комахи здатні спілкуватися між собою більше, ніж ваші люди. Навіть назву у нас вкрали. Стільникові… Вони без нас нічого. Нуль. То за чим мені переживати? Чи за ким? Однією нацією більше – однієї меньше!

Трия: Ти кажеш страшні речі.

Шершень: Я філософствую.  І ти знаєш, що я правий. І ви всі знаєте!

Трия: Що ж, коли навіть і так, то не тобі вирішувати долю людства. Нехай воно саме знищить себе тоді, коли саме захоче.

Шершень: А процес вже пішов. Якихось чотири роки – і все! Подумайте тільки: не буде людей – нікому буде відбирати у нас мед, руйнувати наші вулики і нищити природу. Адже нам 50 мільйонів років, а ми пережили усіх, навіть динозаврів. Жили  без людства до цього – проживемо  і тепер. Людство – це баласт.  Тож нехай не стане нікого – тільки шершні і бджоли, які їм носитимуть мед. І доки Турмалін у моїх руках, так тому й бути!

Голуб: Цього тобі не зможу я забути.

Трия:  ( до Шершня) Прошу тебе я, зупинись!

Шершень: Та годі вже бжичати.  Втомився я! Ми з Турмаліном підем спати.

Ти подивись, і я Шекспір.

Закривається у стільнику.

Секретар: Це неймовірний поворот! Такого просто не здолати.

Голуб: Готовий я на світ увесь горлати! Без людства зникнуть голуби! Бо ж свійська майже я тварина. Годівником моїм же є людина!

Бджоли: ЖЖЖЖЖЖЖ. Ой не минути нам біди. Тепер ми шершневі раби!

Дівчинка: Не стане той рабом, хто сам не схоче. Здається час нам об’єднатись. Як ви казали: « Немає більшої сили, ніж поєднання людства і природи!»

Трия: Ти права, людська дитино. Це приведе нас в п’ятий вимір. Добром енергію хоч з Космосу черпай.

Голуб: Рятуймо ж всі бджолину ми родину! О, Всесвіту, нам сили мислі дай!

Трия: Здаватися не можна. Назад дороги нам немає. Та як же вихід нам знайти! Потрібно розум свій нам перезавантажити. Думай, Триє, думай.

Дівчинка: Нам треба викрасти Турмалін.

Секретар: Але як? Хропе він так, що й до дверей  підійти страшно.

 Постукаєш, а він і не почує.

Голуб: Та що він завжди тут ночує?

Бджілки: Авжеж. Куди ж йому літати? Коли він трутень, меду ж не збирає.

Бджілки: А тільки відбирає. Живе за рахунок  бджіл.

Дівчинка: Можливо, у нього є якісь улюблені ласощі, якими можна виманити його з лігва?

Бджілка: Він їсть усе. Здається, що й мох і болото.

Трия: Це треба припинити. Я спробую з ним поговорити. Бракує часу в нас.

Пішла до дверей,постукала. Та звідти ще дужче почувся храп.

Трия не зупиняється і далі стукає у двері : Гей, вельмишановний Шершню, відчиніть. Послухайте мене , поверніть нам Турмалін. Я вірю в вас, ви ввічлива комаха.

Голуб: Загризла б тебе спритна росомаха.

Бджоли до Голуба: ШШШШШШШШШШШШШШШШ….Тихо. Мовчи. Не нароби нам лиха.

Трия: ( знову стукає  у двері Шершня) Шановний, прошу відчиніть! Благаю вас за ради Бога! Заради бідних діточок, що голодують тут, у вашому вулику. Поверніть їм їхніх батьків.

Голос Шершня з стільника: Чого ти будеш мене через такі дурниці, Триє?

Голуб: Ой, відчуваю, двері трутень не відкриє.

Секретар: Відчини, тебе цариця просить.

Шершень: Тепер я сам собі цар. А царям до підлеглих завжди байдуже. До речі, це ваше людство завело такий закон. Тож даремно розпинаєшся за їхні  життя. Лети собі в свої гімалайські палати, а про нас забудь. Тепер тут є господар. Я! А Турмалін – моя клейнода й сила.

Голуб: Виходь, сказав, тебе цариця попросила!

Шершень: Ага! Розбігся. Вже лечу!

З стільника Шершня знову почувся храп.

Бджоли: Знов заснув. І принесла ж його лиха година у вулик наш.

Дівчинка: Повинен бути завжди вихід. Потрібно просто подумати, або..або йти із зброєю, чи без на супостата.

Трия: Про яку зброю кажеш ти, людино?

Дівчинка: У людей її безліч. Ми вигравали світові війни. У нас багато зброї, а що вже казати про якусь комаху. Та його можна вбити звичайною мухобійкою.

Усі бджоли здригнулися.

Бджоли: Така страшна, смертельна штука. Жжжжжжжжжжж…ахлива!

Трия: Не треба смерті. Я цього не хочу.

Секретар: До того ж, щоб зробити це, його потрібно спочатку дістати з  лігва.

Дівчинка: Я дістану. Я людина – отже можу це зробити.

Голуб: Здається, всім нам треба відпочити.

Дівчинка: Доки ми відпочиватимемо – зникне ціла нація. Не можна сидіти на місці і лише надіятись на Бога. Ми, люди, все можемо.

Секретар: Мабуть, таки не все.

Трия: Люди часто перебільшують свої можливості, стаючи жертвами своєї самовпевненості. Я не можу цього допустити.

Дівчинка: А допустити, щоб ці маленькі бджоленята померли від голоду так і не дочекавшись своїх батьків можете? Невже якогось шершня вам більше жаль ніж тих, хто зараз в небезпеці?

Трия: Чому завжди стоїть питання: «або? або?». Чому для того, щоб виграти битву, потрібна чиясь смерть?

Дівчинка: Тому що це закон природи. Закон виживання. Якщо тигр сьогодні не вполює оленя, то завтра він помре з голоду. Ось чому. Якщо ми не знищимо Шершня – він знищить усіх бджіл в Коколяндії, а тоді у всьому світі, переконуючи усіх і себе у їх нікчемності.

Секретар: ( до Триї) Здається мені як ніколи, що ця людська дитина права.

Голуб: Виходить кепська справа.

Трия: Я цариця, а не вбивця. Моя місія – рятувати, а не вбивати.

Дівчинка: А якщо інакше не виходить?

Трия: Шукати вихід, вірити й терпіти.

Голуб: Та як же його викурити звідти?

Дівчинка: Точно! Викурити! Казала ж я, у людства вищий інтелект!

Секретар: Що каже ця людина?

Дівчинка: ( до Голуба) Ти просто молодчина! ( цілує його в дзьоба)

Ти, божа пташко, кого завгодно примусиш говорити в риму. От вам єднання людства і природи.

Трия: Та що таке? Нам просто поясни. Нічого ми не розуміємо.

Дівчинка: Гаразд. Чого бояться більше бджоли, шершні, оси, комарі? Усім комахам тут присутнім я це питання ставлю.

Бджоли: Диму.

Дівчинка: Вірно! У мого дідуся була пасіка, і щоб зібрати мед він обкурював вулики димом. Бджоли тоді не кусаються. Ми обкуримо його хатинку димом і він змушений буде вийти, а тоді ми відберемо у нього камінь.

Бджоли: Так, але від диму і ми очманіємо. До того ж, у нас нічим здобути дим. Диму без вогню не буває. В нас немає сірників, і навколо стоїть протипожежна сигналізація. У вулику має бути усе безпечно, адже віск тане від вогню. І ми усі загинемо. До того ж, у Шершня до диму імунітет. Він сердите здоровило, його звичайний дим не візьме.

Бджілка  - розвідниця: Я знаю, що може викурити Шершня без шкоди для нас.

Усі повертаються до неї:  У нього алергія на квіткові аромати. Особливо на жасмин. Він від нього страшенно чмихає. А кожен чмих робить його маленьким, маленьким та нейтралізує отруту.

Секретар: Чого ж ти досі мовчала?

Бджілка – розвідниця: Та ви й не питали.

Дівчинка: Та яка різниця. У нас немає ні квіткових ароматів, ні  жасмину, ні сірників, щоб зробити дим.

Трия: Є. Моя сестра Альмагедель. Вона нам допоможе.

Усі: Сестра?

Трия: Так. Вона Цариця ароматів.

Дівчинка: А як же нам викликати її? Телефонів же немає.

Секретар: Не хвилюйтесь. Панна Трия спілкується зі своєю сестрою дзвіночками. Квітами – дзвіночками.( секретар дістає з кишені дзвіночок – квіточку  синього кольору, подає Триї)

Трия: Варто мені подзвонити у цей дзвіночок, як вона вмить прибуде туди, куди потрібно.

Усі завмерли в чеканні.

Дівчинка: Дзвоніть же.

Трия дзвонить у дзвоник, з’являється Цариця ароматів.

Цариця ароматів: Ти викликала мене, сестро. Таких тривожних дзвіночків я ніколи від тебе не чула. Ти розлякала усіх  метеликів в моєму королевстві.

Усі присутні: Вітаємо, Царице ароматів!

Цариця ароматів: Вітаю, шановне товариство.  Вітаю, сестро Триє. Що за біда в цю погожу днину примусила тебе викликати мене з  дому  , в таку далеку дорогу? Напевне вже не радісна новина.

Трия: Вітаю, сестро. Так, не радісна новина, та сподіваюся, що радість у цей вулик повернеться після твого прибуття.

Цариця ароматів: Чим зможу, тим допоможу. Скажи лише у чому справа.

Трия: Нехай розкаже секретар.

Секретар:  З цього вулика зникли бджоли – трударі. Вони заблукали у хвилях мобільного зв’язку. і тепер не можуть дістатися своїх домівок.

Цариця: Так, стільник чума на всі родини наші. Та сестро, ти забула Турмалін? Адже він вирішує усі проблеми.

Секретар: Не все так просто, як би нам хотілось.

Голуб: Так, а тут відразу лихо заходилось. Цим лихом Шершень став нам на дорозі, украв наш камінь і хропе  в своїм берлозі.

Цариця: Яка прекрасна пташка, що віршем розмовляє.

Голуб: Допоможіть, бо страшне діло Шершень з людством виробляє!

Закрив він камінь у своїй хатині і не дає дістатися до нього ні бджолам, ні людині.

Цариця ароматів: А де ж його хатина?

Усі присутні хором: Ось тут, ось тут хропе триклята животина!

Цариця ароматів: Проблему зрозуміла я. Та поки не розумію, чим же можу я допомогти?

Трия: Нам потрібний квітковий дим. У Шершня на нього алергія. Особливо на жасминовий аромат. Від нього він чмихає і перетворюється на маленьку комашку. А головне, жасминовий дим допоможе нам викурити трутня з його будиночка і відібрати Турмалін. Час  іде, а бджоли Кокаколії й досі блукають світом. Ми мусимо врятувати їх. Інакше зникне їхній народ.

Цариця: Ні, цьому ніколи не бувати. Зі мною завжди мої аромати. Духмяні спеції: гвоздика, м’ята, кардамон. Усе без хімічних домішок.  Сумішшю моїх  суцвіть обкурюють мешканці Гімалаїв усипальні своїх богів. ( дістає жасмин) Жасмин. Велична квітка. Квітка – рятівниця.  Тож нехай  він наповнить своїм спасенним ароматом цей вулик, та поверне мир і спокій у нього.

( Цариця ароматів магічним чином підпалює свічку, тоді нею сухі пелюстки жасмину і квітів.  Усі присутні з  захопленням спостерігають за усім дійством. Коли з посудини, в якій цариця спалювала квіти, пішов дим, вона передала її Триї . Трия йде до будиночка, де хропе Шершень,  обкурює її, ходячи навколо неї. Через деякий час звідти почулося чхання. З голосного і гучного воно зійшло до писклявого, і з будиночка викотився Турмалін,  за ним вийшов маленький Шершень. Зовсім кволий.

Трия схопила камінь.

Усі: Який же Шершень жалюгідний. Такий сухий, як соломина!

Голуб: Отримала нарешті по заслузі нещасна животина.

Усі: І що тепер нам з ним робить?

Трия: Відпустимо. Нехай летить.

Дівчинка: А й справді. Тепер від нього ні користі, ні зла.

Шершень відлітає.

Цариця ароматів:( до Триї) Тепер твоє останнє слово.

Трия: Чарівний каменю, на тебе вся надія! Верни додому весь бджолиний рій!

З усіх усюд починають злітатися бджоли. Вони радіють зустрічі зі своїми родичами і діточками. Всі обіймаються.

Цариця ароматів: Як гарно, сестро, коли єднається родина! Як і величні ми так і величною є людина. Вони без нас, а ми без них однаково не  зможемо жити.

Трия:  Так. Кому ж ,скажи, ми будемо мед носити?

Цариця ароматів:  І дарувати аромати до парфумів, та спеції до їхнього столу.

Трия: Вони так смачно вміють варити варення, що навіть я не можу втриматися від спокуси залетіти у баночку з малиновим варенням і скуштувати його.

Цариця ароматів: А я не можу не насолоджуватися ароматами квітів у їхніх садах. Які вони вирощують троянди…

Трия: Та як навчити їх, скажи, з природою дружити?

Цариця ароматів: Ніхто нікого змусити не зможе. Коли не схочуть, то ніхто не допоможе.

Голуб: Я плачу, я зворушений до сліз. Від щастя ледь на хмари не заліз.

Дівчинка: Стривайте! Радієте ви рано. Адже ми повернемося, а вони залишаться. Як же вони надалі будуть діставатися своїх домівок через мікрохвилі? Знову підуть у блуд? І все почнеться спочатку?

Цариця: Розумна дівчинка.

Трия: (до Сестри) Людина… ( до дівчинки)Не переживай,  мої королівські бджілки – кравці зіткали з турмалінової стружки  тканину, а з неї пошили плащі кожній бджілці. Це і стане усім бджілкам Кокаколії захистом від  мікрохвиль. Секретарю, дзвони у дзвіночок ! Клич сюди моїх бджілок – кравців!

Секретар дзвонить у квіточку – дзвіночок жовтого кольору і звідусіль прилітають королівські бджоли. Вони тримають різнокольорові плащі, в які одягають кожну бджілку.

Усі: Ура! Ура! Слава! Слава цариці Триї!

Трия: Слава нам усім!

Закінчення можна зробити танцювальним або хором усіх.

Слава, слава нашій Триї

Слава всій природі

Стане влада стане розум

 Завжди у пригоді

Поєднаємо зусилля

Бджоли і людина

Ми в природі не роздільні

Разом ми родина

Хай весь світ добром засвітить

Запалає днина

Що сьогодні просвітила

Наша славна Трия!

 

Кінець.

  • Facebook Basic Black
  • Twitter Basic Black
  • Instagram Basic Black

Центр Леся Курбаса - 2017 - ГО Джойфест ©

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now